Так, звісно. Дощ може йти навіть у сухий сезон, бо гірська погода в тропіках непередбачувана. Локальні грози швидко формуються над вулканічними вершинами, тоді як узбережжя за кілька кілометрів залишається сонячним і сухим.
Сухий сезон із квітня по листопад статистично значно сухіший, але післяобідні зливи все ще можливі. Вершинний гребінь може оповитися туманом або легким дощем, що з’являється без попередження і так само швидко зникає. У сезон дощів, приблизно з грудня по березень, коли парк офіційно закритий, дощі часті й сильні настільки, що стежки стають небезпечно слизькими, видимість падає майже до нуля, а ризик раптових повеней у вузьких долинах зростає. Саме тому трекінг у ці місяці не дозволяється.
Якщо під час дозволеного трек у сухий сезон почався дощ, наші гіди забезпечені водонепроникними чохлами для рюкзаків і кухонних зон. Вони коригуватимуть темп через слизьку вулканічну породу та багнюку на лісових стежках. Команда Lombok-Indonesia.org завжди включає легкий дощовий чохол у список речей, і ми радимо тримати електроніку в водонепроникних сумках.
Чесно кажучи, легкий дощ на кромці кратера може створити чудові атмосферні умови для фото, коли хмари розходяться й відкривають озеро внизу. Сильний дощ на вершинному гребені — це момент, коли наш гід ухвалює важке, але правильне рішення повернути групу назад.

