Mount Rinjani має круті ділянки, але крутизна суттєво змінюється залежно від того, на якій частині треку ви перебуваєте. Підходи від Sembalun і Senaru здебільшого мають помірні нахили на усталених стежках крізь ліс і савану. Вони складні, але прийнятні для більшості трекерів. Справжні круті ділянки — дві: фінальний підйом до краю кратера в перший день і сам штурм вершини рано вранці.
Підйом до краю кратера — це тривалий крутий підйом лісом, який піднімає пульс і змушує ноги горіти. Технічно він не складний, але безперервний протягом близько години. Штурм вершини — це зовсім інша історія. Ви йдете рухомим вулканічним осипом під крутим кутом, де місцями потрібно видиратися.
На кожен крок уперед ви сповзаєте назад на півкроку. Здається, що схил крутіший, ніж є насправді, бо поверхня дуже нестійка. Наші гіди в Lombok-Indonesia.org описують це як ‘2 кроки вгору, 1 крок назад’ не просто так. Спуски також круті й жорстокі для колін.
Стежка від краю кратера вниз до озера та довгий спуск назад до сіл — обидві ділянки передбачають тривалу ходьбу вниз по нерівній місцевості. Тут трекінгові палиці дуже допомагають, і ми рекомендуємо їх кожному, хто переживає через крутизну або навантаження на суглоби. То наскільки крутий Rinjani?
Місцями — так. Але крутизна тут не альпіністська. Вона в розумінні ‘ваші ноги завтра вас ненавидітимуть’.

