Говорячи прямо: національний парк не дозволяє самостійний похід на Rinjani, і навіть якби дозволяв, це була б погана ідея. Парк вимагає ліцензованого гіда для кожного трекера, тож справжній соло-похід просто неможливий. Деякі люди приходять з думкою, що можна просто купити дозвіл і піти, але так це не працює. Правила існують не просто так.
Втім, якщо ви подорожуєте самі, у Lombok-Indonesia.org для цього є налагоджена система. Вони додають одиночних трекерів до спільних груп з іншими незалежними мандрівниками, тож ви ніколи не опиняєтеся на горі наодинці. Це дуже поширена практика, і багато дружніх стосунків саме так і починалися. Деякі люди приїжджають самі, а їдуть уже з новою командою. Якщо хочете більше приватності, можна забронювати приватний трек, але для розумної ціни потрібно щонайменше двоє людей.
Навіть окремо від правил, самостійний похід Rinjani був би ризикованим. Місцевість складна, погода змінюється швидко, а штурм вершини вночі по сипкому гравію достатньо дезорієнтує, навіть коли гід тримає налобний ліхтар. В екстреній ситуації наявність товаришів по команді та досвідченого гіда, який знає маршрути евакуації, може відрізнити керовану ситуацію від справжньої кризи.
Команда безперешкодно підбирає одиночних мандрівників до груп, тож ви отримуєте товариство, не відмовляючись від незалежності. Чесно кажучи, деякі з найкращих спогадів про трек пов’язані з людьми, яких ви зустрічаєте по дорозі.
Якщо ви нервуєте через приєднання до незнайомців, не варто. Усі на цій горі там з тієї самої причини, а спільні труднощі на вулкані швидко ламають лід.

