Жодна з гір не є просто складнішою: Кінабалу вища, а Rinjani — важчий під ногами і довший для ніг. Sabah Parks вказує, що Low's Peak Кінабалу має 4,095.2 метра, приблизно на 369 метрів вище за вершину Rinjani 3,726 метрів, тож якщо висота — ваш єдиний критерій, перемагає Кінабалу. Але складність — це питання маршруту, а не висоти вершини.
Організація відрізняється за типом. Кінабалу — це керований підйом: обов'язковий зареєстрований гірський гід, стандартний маршрут Timpohon на перший день піднімається близько 6 кілометрів з набором приблизно 1,300 метрів, а нічна зупинка — це притулок із житлом і харчуванням, зокрема вечерею та сніданком у Laban Rata. Підйом на вершину Rinjani передбачає ночівлю в наметі на краю кратера на висоті близько 2,639 метрів, а потім спробу досягти вершини 3,726 метрів перед світанком по рихлому вулканічному піску, з приблизно 4 годинами на ривок і близько 1.5 години на повернення. Один — це притулок із кухнею, інший — кемпінг із проблемою вітру.
Стан стежки під ногами і відновлення — саме там Rinjani кусається. Виміряний триденний перехід Sembalun — Senaru охоплює близько 33.74 кілометрів з сумарним підйомом приблизно 4,200 метрів по ґрунту, що включає осип, гребені та довгі спуски, тоді як стежка Кінабалу — це прокладений шлях із ділянками з канатом і чергами в темряві. Необов'язкові маршрути via ferrata на Кінабалу, наприклад вступний 380-метровий курс, — це окремі платні заходи, а не частина звичайного сходження на вершину, тож не судіть про стандартний підйом за ними.
Готуйтеся до кожної гори окремо. Комфорт на Кінабалу не доводить стійкості до пухкого ґрунту Rinjani, кемпінгу і повторних спусків; комфорт на Rinjani не гарантує комфорту на вищій висоті Кінабалу, де повітря розрідженіше, ніж усе, що вимагає Rinjani. Якщо плануєте обидві, складіть тренування, що охоплює обидва напрямки: денні прогулянки на пагорбах з рюкзаком для Rinjani і реалістичні очікування щодо висоти для Кінабалу. Обидва досяжні для звичайних підготовлених туристів із правильною підготовкою.

