Так, з слабкими колінами на Rinjani часто можна піднятися, але вибір маршруту важить більше, ніж ви думаєте, бо саме спуски, а не підйом, випробовують погані суглоби. Повернення з вершини 3,726 метрів до табору на краю займає близько 1.5 години по рихлому ґрунту, спуск від краю Senaru до села триває приблизно 5–6 годин, а повний перехід нагромаджує спуски на другий і третій день, поки ноги не здадуть. Плануйте маршрут навколо спусків, і гора стане значно доступнішою.
Палиці заслуговують на окремий абзац, бо дрібний шрифт різниться у операторів. Одна місцева компанія здає їх за IDR 25,000 за палицю за похід, інші вказують їх як включені на прохання, тому запитайте перед виходом, чи ця ціна за одну палицю чи за пару, і потренуйтеся зі спусками з ними заздалегідь, бо неправильно використані палиці — це просто зайва вага. Шнурування з фіксацією п'ятки через верхні петлі, що підтягується заново на кожному спуску, зменшує травму пальців і ковзання, які загострюють проблеми з колінами, а повторне підтягування посеред маршруту — це двохвилинна інвестиція, яка окупається на години.
Тренування для чутливих колін — конкретне і не підлягає обговоренню. Місцеві плани ставлять практику спусків на втомлених ногах серед найкорисніших видів підготовки: сходи з рюкзаком і справжні спуски, поступово нарощувані протягом кількох тижнів. Сильні квадрицепси поглинають удар, який інакше взяв би на себе хрящ вашого суглоба, тож ексцентричні вправи — не необов'язкова прикраса, а справжній захист колін. Якщо у вас діагностовано проблему з колінами, порада лікаря перед бронюванням — це чесний здоровий глузд, а не песимізм, і кваліфікована медична оцінка може змінити, який маршрут правильний.
Вибір маршруту — ваш справжній важіль. Дводенний трек по краю кратера Senaru, близько 19.62 кілометрів туди й назад, пропускає ривок до вершини та її осипний спуск, зберігаючи кемпінг і види на кальдеру, а повільніший темп або приватний виїзд дозволяє гіду підлаштувати дні під ваші суглоби. Наші гіди чесно скажуть вам, якщо день на вершину здається нерозумним для ваших колін, і вибір маршруту по краю замість вершини — законне гірське рішення, а не втішний приз; кальдера на світанку — це спогад, який більшість мандрівників і так зберігає.

