Наскільки важким є спуск з Mt. Rinjani?

На колінах це важко, без прикрас. Спуск крутою вулканічною місцевістю протягом кількох годин створює постійне навантаження на м’язи за схемою, до якої тренування на рівній місцевості й біг по асфальту рідко готують. Чотириголові м’язи стегна, коліна та щиколотки відчують це.

Від вершини спуск починається з того самого рухомого осипу, яким ви піднімалися в темряві, тільки тепер налобні ліхтарі вимкнені, і ви бачите, наскільки крутий і відкритий схил. Повторювані удари кожного кроку вниз швидко накопичують втому в квадрицепсах, які контролюють вашу швидкість. Після повернення в табір на сніданок і збирання речей стежка продовжується вниз через вулканічні гребені та лісові стежки, які можуть бути слизькими після дощу. Деякі ділянки вимагають уважної постановки ступні та свідомого балансу.

Трекінгові палиці дуже рекомендовані, бо вони поглинають удар, покращують стійкість на сипучих поверхнях і знижують навантаження на колінні суглоби, перекладаючи зусилля на руки та верхню частину тіла, які після штурму вершини відносно свіжі. Наші носії в Lombok-Indonesia.org спускаються швидко з важкими вантажами на плечах, але не намагайтеся йти з їхнім темпом. Вони ходять цими стежками з дитинства, і їхнє тіло адаптоване до місцевості.

У фінальні години багато трекерів вважають спуск психологічно важчим за підйом. Адреналін і мета досягти вершини вже минули, їх замінює виснажливе усвідомлення, що попереду ще кілька годин ходьби до точки виходу й гарячого душу. Не поспішайте, відпочивайте за потреби й дайте тілу відновитися.